Historical background

Sorry, this entry is only available in Ukrainian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in the alternative language. You may click the link to switch the active language.

Офіційною датою заснування міста вважається 1571 рік. За однією з версій назва міста походить від легенди про те, що в старі часи, коли тут пропливали каравани човнів, стерновий, помітивши гранітні пороги, вигукував: “Кремінь! Чув?” Згодом це словосполучення переросло в «Кременчук».   Розташований на розі давніх торгових шляхів, зручний та вигідний стратегічно, він часто страждав від ворогів. В 1625 році біля озера Курукового (поблизу Кременчука) реєстрові козаки разом з запорожцями завдали поразки польсько-шляхетському війську; поляки змушені були укласти мирний договір, який увійшов в історію під назвою Куруківської угоди. В документах про ці події вперше згадується Крюків, що тепер є правобережною частиною Кременчука.

 У 1649 році Кременчук стає сотенним містом чигиринського полку. Полтавщина і Кременчук стають ареною кривавої громадянської війни. Після Андрусівської угоди 1667 року місто включили до Миргородського полку, місто стає губернським.

Під час російсько-турецької війни 1787-1791 р.р. Кременчук був базою російських військ, тут будувалися кораблі для Чорноморської флотилії- фрегати, канонерки. Саме в ці роки в Кременчуці побували великі полководці О.В. Суворов та М.І. Кутузов. Суворов командував Кременчуцькою дивізією. Тяжко поранений у Кінбурзькому бою, він всю зиму і весну 1788 року лікувався в кременчуцькому госпіталі.

В кінці 80-х років XYIII-го століття Катерина II здійснила подорож на південь. Князь Г. Потьомкін разом з губернськими урядовцями здійснював інспекційну поїздку за маршрутом Кременчук- Єлисаветград- Херсон- Сімферополь- Феодосія- Борислав- Кременчук, щоб підготувати території та населення до зустрічі Катерини II. Ретельно готувалися до цієї події: будувалися палаци, насаджувалися арки, прокладалися нові шляхи, на березі Дніпра споруджувалися тріумфальні ворота…

З  1802 року, з часу поділу Малоросійської губернії на Чернігівську і Полтавську, Кременчук  став повітовим містом Полтавської губернії.Об’єднання Кременчука і Крюківського посаду позитивно вплинуло на розвиток економіки. Кременчук став найбільшим промисловим і торговим містом Полтавської губернії; тут було споруджено суконну фабрику, шкіряний завод, панчішну фабрику та інші підприємства. 

Після реформи 1861 року прискорився розвиток капіталізму: виникають нові фабрики і заводи, перебудовуються старі, велику роль відігравала наявність залізничного мосту через Дніпро, збудованого в 1873 році. В 90-ті роки ХІХ століття в місті було майже 90 підприємств. Залізниця, пароплавство, міська електростанція… Кременчук зростає , багатшає. Нові освітлені вулиці, кінно-залізнична дорога, повітова школа, відкрита бібліотека, прогімназія, стаціонарний театр.

1914 рік – Перша світова війна. 1941-1945рр. –  Велика Вітчизняна війна. Місто було майже знищено.  Всі післявоєнні роки швидким темпом розвивалася важка промисловість. Три кременчуцькі машинобудівельні заводи: автомобільний, вагонобудівний та шляхових машин стали серцевиною промисловості міста. В 1959р. трудящі Кременчука вперше побачили могутні “КрАЗи”.

Технічний прогрес-електрофікація: побудована Кременчуцька гідроелектростанція.

Після розпаду СРСР з ряду об’єктивних причин економічна ситуація в Україні значно погіршала, що, безумовно, відобразилось на місті. Але, незважаючи на економічні труднощі, в Кременчуці, як і в цілому в Україні, розвиваються ринкові відносини.

Сучасний Кременчук – це місто, яке потопає у зелені парків, та купається у чистих водах могутнього Дніпра та  нараховує близько 230 тисяч населення.