“Незабутня подорож до Литви” (враження учасниці поїздки)
Sorry, this entry is only available in Ukrainian and Russian. For the sake of viewer convenience, the content is shown below in this site default language. You may click one of the links to switch the site language to another available language.
Незабутня подорож до Литви
(Юлія Рибченко, 14 років, переможниця Конкурсу плакатів)
Мене переповнюють емоції і відчуття великої радості про згадку нашої захоплюючої подорожі до Литовської Республіки. Вони настільки яскраві і щирі, що хочеться кричати на весь світ: так, ми побували у Литві!!!
Для нас, учнів, взагалі, це була перша поїздка за кордон і перший політ на літаку! Наша команда просто в захваті! Перші три дні, які ми провели в Литовській Республіці були насиченими і цікавими, ми встигли побувати аж у п’яти неймовірно красивих містах Литви: Вільнюс, Тракай, Друскінінкай, Алітус і Каунас!
У другій частині наших відвідин Литовської Республіки ми несли дипломатичну місію, подорожували і відпочивали у найголовнішому місті Литовської Республіки – Вільнюсі, …але про все по порядку.
Отже, день перший! Делегація юних дипломатів на чолі із Наталею Григорівною Шацкіх, начальником відділу соціально-культурних і міжнародних проектів КП “Кременчук Інвест” і вчителем географії та керівником Центру дитячої дипломатії ЗОШ № 26 м. Кременчука Сергієм Костянтиновичем Павленком, 24 серпня прибула у місто Вільнюс з почесною і приємною дипломатичною місією: познайомитися з історією і культурою Литовської Республіки, і, водночас, привезти частинку України в державу, з якою нас поєднує багатовікова історична спадщина.
Дружба і повага між українським і литовським народом з кожним роком тільки ростуть і міцнішають, а співробітництво між нашими державами розвивається все інтенсивніше. І в цьому велика заслуга Кременчуцької міської ради, а зокрема керівництва і колективу КП «Кременчуцький центр міжнародних зв’язків та економічного розвитку міста «Кременчук Інвест». Саме за всебічної підтримки очільника цього підприємства, Андрія Васильовича Мельника, стала можливою наша поїздка до Литви, ініціатором і організатором якої стало Посольство Литовської Республіки в Україні в особі пана Посла з особливих доручень МЗС Литви Гвідаса Кєрушаускаса. Адже, в рамках грандіозної події «Року Литви в Кременчуці», спочатку був оголошений конкурс плакатів, присвячений 100-річчю відновлення державності Литви, в якому учасники (Юлія Рибченко, Катерина Красовська, Марина Блохіна, Катерина Науменко) здобули перемогу і супер-приз: поїздку до прекрасної перлини Балтики – Литви.
Перетнувши повітряний кордон, ще з борту літака ми насолоджувалися прекрасними краєвидами, а як приземлилися, взагалі, були надзвичайно приємно вражені: дуже гарна природа, свіже повітря, повсюди ліси, зелено і красиво, легко дихати – відразу відчувається, що Литва – молода європейська країна, яка постійно розвивається і вдосконалюється. В аеропорту нас зустрів пан Посол з особливих доручень МЗС Литви Гвідас Кєрушаускас, він люб’язно допоміг розібратися з багажем, бо ми летіли вперше і майже все було для нас новим і маловідомим.
Власний автомобіль пана Посла був у нашому користуванні на протязі всього часу нашого перебування у Литві (крім того, всі витрати по проживанню і харчуванню нашої делегації забезпечив також пан Гвідас), тож одразу ми вирушили у Центр молоді, де поселилися в готелі та підготувалися до зустрічі в Міністерстві закордонних справ Литовської Республіки.
В МЗС Литовської Республіки члени делегації зустрілися із з заступником Віце-Міністра закордонних справ Литви паном Дарюсом Скусявічусом.
Серед учасників зустрічі – Посол з особливих доручень МЗС Литви пан Гвідас Кєрушаускас. Ми провели круглий стіл і продемонстрували та представили присутнім наші конкурсні роботи. Пан Міністр був вражений рівнем виконання наших плакатів, глибокими знаннями про Литву, її співпрацю з Україною та нашу спільну історію.
Учасники делегації отримали на згадку від пана Дарюса Скусявічуса сувеніри, і також, в свою чергу, залишили йому подаруночок з Полтавщини, який, що надзвичайно приємно, він відразу додав до своєї колекції у робочому кабінеті.
Нам влаштували екскурсію по міністерству, ми побачили багато цікаво оснащених кабінетів та, немов, самі включилися на деякий час в роботу Міністерства. Зробивши з паном Міністром пам’ятні знімки, незабаром вирушили знайомитися з Вільнюсом. В цьому нам допомогла наш екскурсовод, енергійна Ольга Іванівна, яка провела для нас чудову пізнавальну екскурсію столицею Литви.
Ми просто захоплювалися її майстерністю та професіоналізмом, вона старалася показати нам багато цікавих місць, не пропустивши, тому екскурсія була активною, цікавою та корисною. Ми дізналися чимало про Литву, її взаємини з Україною та відомих українців, доля яких пов’язана з Литовською Республікою.
Особливо вразив пам’ятник нашого Кобзаря – величного Тараса Шевченка. В перший день нашої подорожі, 24 серпня, Україна святкувала 27-му річницю Незалежності. Приємно, що і в Литві про наше свято не забули і приготувалися. Дуже символічно, що по приїзду ми прийняли участь в урочистостях до найголовнішого свята України. До пам’ятника нашого славетного земляка зійшлося понад сотню громадян, українців та литовців, які хотіли відсвяткувати цей день.
Втішно, що вони були вдягнені в наші українські вишиванки і кожен тримав у руках синьо-жовтий прапор. Ми з радістю до них приєдналися. Нас радо і привітно зустрічали місцеві жителі, представники влади і духовенства. Взагалі, литовці дуже гостинний народ, в чому наша делегація переконувалася щоденно всі шість днів перебування і подорожей Литвою.
Неможливо передати нашу гордість і хвилювання, коли у самому серці Литви, її столиці – Вільнюсі, в Українському сквері (за аналогією з облаштуванням “Литовського скверу” в Києві) між вулицями Базіліону, Арклю і Вісу Швянтую, поруч із пам’ятником Т.Г.Шевченку звучав український гімн, а присутні з таким натхненням співали його! Цей захід тривав не довго, менше години, але був настільки душевним та щирим, що запам’ятається нам надовго.
На чолі з православним священником помолилися всі разом за нашу неньку – Україну. І під кінець, заспівали відомий на весь світ “Заповіт” великого Шевченка. Наш славетний співвітчизник, в юності жив у цьому місті. У Вільнюсі він навчався живопису в 1829-31 роках, саме тут проявився його талант. Наша делегація отримала неймовірні враження від зворушливого заходу і людей, які справді щиро хвилюються за долю України.
Після цього Пан Посол запросив нас на вечірню прогулянку величним містом, в якому відчувається дух історії за часів його заснування ще у 13 столітті, показав свої улюблені місця та пригостив смачною кавою. Ось таким насиченим і приємним був наш перший день перебування в Литві. Далі – ще цікавіше.
Другий день нашої поїздки, 25 серпня, розпочався з переїзду і приємного знайомства. Зранку, поснідавши, ми зібрали свої речі і вирушили в дорогу. Познайомилися з чарівною дружиною пана Посла, пані Еллою. Вони разом з Паном Гвідасом подорожували з нами різними містами Литовської Республіки власними автомобілями. Новим і цікавим містом, яке ми мали відвідати сьогодні, став Тракай, яке знаходиться за 30 км на захід від центру Вільнюса.
Головна визначна пам’ятка міста – це, звичайно ж, острівний Тракайський замок. Думаю, про Тракайський замок, одна з наймальовничіших пам’яток кріпосної архітектури у всій Європі, про яку хоч раз чув кожен, хто цікавився пам’ятками Литви. Він вразив нас своєю стародавньою красою та величчю.
Наша делегація мала можливість споглядати бій справжніх литовських лицарів. Потім на нас чекали екскурсія і тематична фотосесія у стінах замку. Згодом ми відправилися далі, у невеличке, але дуже красиве курортне місто Друскінінкай, яке знаходиться на півдні Литви і розмістилося на березі річки Німан.
В м. Друскінінкай відбулася наші знайомство і зустріч з директором Центру освіти паном Вітаутасом Гінтутісом та його дружиною, пані Вайвою.
У Друскінінкаї разом із Паном Послом та його дружиною ми відвідали перший і єдиний в світі музей національного торта Литви – шакотіса, Музей Шакотіс, який відкрив свої двері в 2015 році. Приводом для відкриття музею послужив шакотіс рекордних розмірів. Там ми побачили рекордсмена Книги рекордів Гіннеса, висота якого – 3, 72 м., а вага – майже 86 кг! Цей велетень досі експонується в музеї Шакотіс, він справді величезний, але, на жаль, його не можна скуштувати, бо шакотіс можна смакувати тільки півроку після дати виготовлення.
Згодом, ми поселилися на ніч у готелі та продовжили свою цікаву екскурсію. Нам пощастило, цього дня в Друскінкаї проводилася ярмарка на честь чудового свята під назвою “Прощавай, літо”.
Тому, звичайно, наша команда відразу ж туди відправилася. Ярмарка була достатньо великою і простяглася на цілий квартал, але ми мали вдосталь часу і обійшли її всю, купили на згадку гарні бурштинові прикраси та солоденькі литовські смаколики.
На честь свята “Прощай, літо” на ярмарку було запрошено призерів 2-го сезону литовського Х-Factora – реп-гурту “Golden Age” (“Золотий вік”), який складався з двох молодих, креативних, енергійних і дуже талановитих дівчат – Евелін і Габріель. Вони співають власні композиції та переспівують відомі сучасні хіти. Після їх запального концерту розпочалася дискотека і ми із великим задоволенням потанцювали.
Втомлені і щасливі ми повернулися до готелю. День видався дуже насиченим, наша невгамовна делегація дізналися багато нового та корисного, познайомилася із литовською музикою, яка нам дуже сподобалася. Приїдемо в Україну і обов’язково будемо продовжувати слухати “Golden Age” .
День третій! Ранок третього дня у нас розпочався з переїзду в інше, не менш цікаве, південне місто Алітус. Воно є особливим для нас, бо Алітус і Кременчук – міста-побратими (рівно рік тому, 25 серпня 2017 року міська Рада литовського міста Алітус прийняла рішення про встановлення побратимських зв’язків з українським містом Кременчук). Дорогою до Алітуса нам випала чудова нагода разом з Паном Послом та його дружиною відвідати дуже цікавий музей на свіжому повітрі, навіть не просто музей, а парк-музей.
Дуже весело ми провели час прогулянкою по парку Грутас або Грута. Це приватний парк-музей, який заснований в 2001 році литовським бізнесменом Вілюмасом Малінаускасом. У Грутском парку розташовані скульптурні пам’ятники (їх налічується більше 120), експозиція Грутского парку розкриває негативний зміст радянської ідеології, її негативний вплив на систему цінностей литовців (що є знаковим, адже готуючись до конкурсу плакатів та працюючи над роботами, ми дізналися про становлення і відновлення державності Литовської Республіки, ця маленька країна першою стала на захист своєї незалежності і вийшла зі складу СРСР).
На території двокілометрової експозиції – сторожові вежі, фрагменти таборів і інші деталі якої нагадують усім литовцям та туристам, які прибувають до Литовської Республіки з-за кордону про наше минуле, нашу історію, яка творили не ми, а ті, хто увіковічений на тих пам’ятниках. Деякі люди хотіли б забути про давні події і стерти ці експонати з лиця землі, але історію стерти не можливо, і ми, молоде покоління, маємо її знати і пам’ятати, які то були буремні часи.
Таке велике скупчення пам’ятників і скульптур ідеологічного змісту в одній зовнішній експозиції є рідкісним та унікальним явищем в світі. На території музею знаходиться невеликий заповідник, у якому можна побачити ведмедів, сімейство мавп, білих та чорних лебедів, зубра, єнотів, кіз, лам, більше 15 видів голубів та майже 40 видів курей.
Після такого захоплюючого екскурсу в історію, ми вирушили до нових пригод, нас уже чекав прекрасний Алітус. Ми добре погуляли по цьому затишному місту, яке виявилося маленькою батьківщиною нашого Пана Посла Гвідаса Кєрушаускаса, одного з головних організаторів Конкурсу та поїздки. Він показав нам місця свого дитинства та юності.
Після ситного та смачного обіду, яким нас пригостив шановний Пан Посол (знайомство з литовською кухнею стало приємним бонусом для нашої делегації!), ми знову були в дорозі. Тепер шлях нашої команди проходив до Каунаса – ще одного дуже відомого литовського міста, яке навіть у ХХ столітті було столицею Литви.
Ще в дорозі нас застав дощ, але ми зовсім не засмутилися, бо їдучи в Литву ми завчасно подивилися прогноз погоди, тому парасольки та дощовики у нас були завжди напоготові. Тільки прибули, відразу відвідали унікальний, єдиний у всьому світі Музей Чортів.
Цей неймовірний музей знаходиться в центрі міста Каунас. Він з’явився в 1966 році на базі приватної колекції художника Антанаса Жмуйдзінавічюс (1876-1966), який збирав фігурки чортів, відьом, лісовиків та інших казкових істот. Після смерті художника в його будинку був заснований меморіальний музей, в якому ми також побували і насолодилися чудовою виставкою сучасних витинанок, яка пробуде тут ще місяць, бо зараз один з трьох поверхів будинку художника присвячений тематичним виставкам.
Біля виходу з музею на нас уже чекала наш екскурсовод по Каунасу. Ми погуляли вуличками старого міста, оглянули найстаріші будівлі та поруч з ними найновіші, у порівнянні вони розкриваються зовсім з інших сторін. Під час прогулянки ми помітили дуже високу будівлю з якої, напевно, відкривався чудовий вид на місто. Це був собор Воскресіння Хреста. Ми буже зраділи що можемо піднятися на дах цього собору і насалодитися неймовірним краєвидом.
Він був справді вартий того, аби 12 поверхів підніматися до нього сходами. Екскурсія по Каунусу завершилася чудово та залишила багато яскравих вражень. Ми сфотогрфувалися з нашим екскурсоводом та залишили їй на згадку про нашу групу сувенір з Кременчука. І вже пізно ввечері того ж дня ми повернулися до Вільнюса, щоб вже завтра з новими силами бути готовими інших пригод та відкриттів.
День четвертий! 27-го серпня нам доручили важливу місію – ще більше познайомитися з столицею Литви, яка відома на весь світ своїми будівлями в стилі бароко.
Тож, одразу після сніданку ми вирушили до сусіднього торгівельного центру, де походили, подивилися на литовські магазини та товари, порівняли з українськими. Купили подарунки і литовські сувеніри для близьких. На цьому не закінчилася наша самостійна екскурсія Вільнюсом. Погода була похмура, але не дощова, тож для прогулянки визначними місцями міста вона добре підходила. Після обіду ми вирішили прогулятися по так званому району Старого міста і у Вільнюсі, бо як показав нам Каунас, там царює чудова атмосфера ХІХ-ХХ століття.
Повністю поринувши к красу Старого міста, яке, до речі, в 1994 внесено до списку Світової Спадщини ЮНЕСКО, як одне з найбільших у Європі, і знайти там можна приклади майже всіх відомих стилів: готика, бароко, ренесанс, неокласицизм – кожна будівля перлиною нанизана на нитку центральних вулиць Вільнюса, ми сповна насолодилися цією красою. Центром цього музею під відкритим небом є Кафедральна площа, на якій розташований Кафедральний Собор.
Ззовні він такий величний, але зайшовши в середину ви побачите ще більшу велич та вишуканість форм. Ми були вражені, але попереду на нас чекало ще більше граційних скульптур. На площі біля собору важко не помітити хоч і невелику, але цікаву й чудотворну пам’ятку – плитку з написом Stebuklas («диво»), в народі ходить повір’я про те, що якщо загадати бажання, наступивши на неї, а потім тричі повернутися по колу за годинниковою стрілкою, то воно неодмінно здійсниться. Кожен з нас виконав цей «ритуал» і вже чекаємо здійснення наших найпотаємніших бажань. Сама ж по собі плитка встановлена на честь «людського ланцюга» завдовжки від Талліна, через Ригу та аж до Вільнюса, в яку жителі трьох балтійських країн зібралися в 1989 році на знак протесту проти радянської окупації.
Недалеко від Кафедрального собору, знаходиться ще одна відома архітектурна пам’ятка не просто Вільнюса, а й усієї Литви – вежа Гедиміна. Це один із головних символів Литви і саме звідси починалось будівництво Вільнюса. Але насправді ця вежа лише названа на честь Гедиміна. Триповерхову будівлю зводив вже онук великого князя. А цеглинам третього поверху – немає навіть і ста років. Башта розташована на високій горі – майже 50 метрів. Але ми з легкістю піднялися на таку висоту, бо були натхненні такою величчю і хотіли швидше побачити чудові краєвиди, які відкриваються з оглядової площадки на верхівці вежі. Далі ми відправилися в Костел Святих Петра і Павла (Kosciol Switych Apostolow Piotra i Pawla).
Ззовні він виглядає досить скромно, проте це не заважає відносити цей храм до перлин серед пам’ятників епохи бароко Литви. Внутрішньо оздоблення костелу Святих Петра і Павла вражає своєю досконалою красою. Така сліпуча розкіш рідко зустрічається в храмах. Над оздобленням приміщення працювали знамениті італійські майстри, які створили дивовижні витвори мистецтва. Їх роботі належать понад дві тисячі історичних, біблійних, алегоричних і міфологічних персонажів, фігур тварин і рослин. Буквально кожен сантиметр обробки приміщення є справжнім шедевром. Такої дивовижі ми ніде не бачили. Вся обробка виконана з білого стукко, тобто штучного мармуру, відомого ще з часів Давнього Єгипту. Дивлячись на чудові картини і фігури, просто дивуєшся майстерності і таланту майстрів, які все це створили.
День п’ятий. На сьогоднішній день, 28 серпня, у нас була запланована важлива виставка наших робіт з Конкурсу плакатів, присвяченого 100-річчю відновлення державності Литовської Республіки. Та перед цим вранці до нас приєднався Пан Посол і ми вирушили в Музей грошей, який знаходиться в приміщенні Державного банку Литви. Зал історії грошей описує довгий шлях перетворення зерна, хутра, перлинних раковин, бурштину та ін. в грошові знаки, якими ми користуємося сьогодні. Є тут і зразки скарбів, і імпровізований монетний двір, що дає уявлення про виробництво грошей в 15 в. Не менш цікавий атракціон – оцінити себе «на вагу золота»: ставши на ваги, ви отримаєте чек із зазначенням вартості себе, дорогоцінного, в срібному, золотом і платиновому еквіваленті. Ми звісно побували на цьому атракціоні, і кожен з нас дізнався скільки коштує.
О третій годині після полудня відкрилася виставка наших конкурсних робіт. На неї завітало багато поважних гостей, зокрема Посол з особливих доручень МЗС Литви пан Гвідас Кєрушаускас і директор Литовського центру дітей та молоді пан Валдас Янкаускас, Тимчасово Повірений у справах України в Литовської Республіки Сергій Василенко з третім секретарем Посольства України Дмитром Серовим (можна сказати ще важливих гостей-жінок, але я на жаль не знаю їх точних імен і прізвищ).
Кожна з переможниць конкурсу презентувала свою роботу, розповіла про її створення, про те що її надихнуло, і взагалі висловили захоплення цією неймовірно сильною та мужньою країною.
Подолати таку хоч і не велику, але вагому мовну проблему, нам допомагав перекладач Руслан, яким виявляється на половину українець (по материнській лінії) і навіть має родичів у нашому Кременчуці. Презентація пройшла успішно, всі гості були щиро захоплені нашими роботами, їхній змістом та технікою виконання. В кінці виставки гостям було запропоновано пригоститися солодощами з України та кожен з них отримав пам’ятний сувенір: синьо-жовті браслети, ручки та блокноти з українським орнаментом.
За те, що ми добре трималися на виставці та показали себе освіченими людьми, які справді люблять, поважають і просто захоплюються мужністю маленької Литви, шановний Пан Посол повів нас на нічну екскурсію по Вільнюсу та концерт відомої литовської співачки Єви Засімаускайте – переможниці національного відбору на Євробачення – 2018, яка гідно представляла свою країну на міжнародному пісенному конкурсі в Лісабоні (Португалія). Концерт нам дуже сподобався, Єва має чудовий мелодійний голос та виконує дуже чуттєві пісні з глибоким змістом.
День шостий. Вражений нашою вчорашньою виставкою, Тимчасово Повірений у справах України в Литовської Республіки Сергій Василенко запросив нас до Посольства України в Литві. Ми з радістю прийняли запрошення. Зранку за нами приїхав автобус з Посольства і ми вирушили прямо до нього. Там Пан Сергій з помічником прийняли нас справді як вдома, ще й з солодощами та кавою. Сергій Олександрович ще раз висловив своє глибоке враження нашими художніми здібностями та знаннями історії та культури Литви та побажав нам всього найкращого і щасливого мирного майбутнього. Було приємно побувати на рідній землі.
Потім автобусом ми вирушили до центру, де пані Наталя мала ділову зустріч з нашим перекладачем з виставки Русланом, який виявляється розуміється ще й на бізнесі.
Ми з дівчатами відвідали чудову бібліотеку в центральному парку, яка знаходиться просто на свіжому повітрі. Можна запросто сидіти на м’якеньких стільчиках і читати улюблені книги. Це справді чудова ідея. Ми відразу загорілися бажанням влаштувати такі «свіжі» бібліотеки і в нас в Кременчуці.
Наше перебування в Литві, прекрасній перлині Балтики, добігало кінця. Ми вирушили до аеропорту. Настав час повертатися додому. Не кажемо «прощай» тобі, Литво, а кажемо «до зустрічі»! Живи і процвітай!
Наостанок я залишу найцінніше – слова безмежної подяки всім тим людям, хто організував нашу поїздку, зробив її можливою, всебічно турбувався і допомагав нам.
Зі словами вдячності і високої поваги звертаємося до Посольства Литовської Республіки в Україні, а саме Надзвичайного і Повноважного Посла пана Марюса Януконіса і Міністра з особливих доручень МЗС Литовської Республіки пана Гвідаса Кєрушскауса.
До речі, пан Гвідас і його дружина пані Елла, допомагали нам пізнати свою країну, подорожували з нами, познайомили нашу делегацію з визначними місцями і повсякчас піклувалися про нас, їхня гостинність і щирість залишили глибокий слід в наших душах.
Вони приймали нас на найвищому рівні, так як приймають дорогих гостей. Скажу більше, завдяки їм ми просто закохалися в прекрасну Литву!
Безумовно, наша поїздка не була б такою вдалою, організованою і приємною, якби не старання керівника нашої делегації, людини, яка подбала про все, щоб нам усім було комфортно подорожувати – шановної Наталі Григорівни Шацкіх, начальника відділу соціально-культурних і міжнародних проектів КП “Кременчуцький центр міжнародних зв’язків та економічного розвитку міста” Кременчук Інвест “.
Член нашої делегації, Павленко Сергій Костянтинович, отримує подяку за наші безцінні спогади, які він увіковічив в якісних світлинах!
Велика подяка вельмишановному Андрію Васильовичу Мельнику, хоч він і був від нас далеко, але його підтримка і участь відчувалися навіть через 1000 кілометрів. Делегація постійно підтримувала зв’язок, ділилася враженнями, а Андрій Васильович в соціальній мережі Фейсбук вів цікавий блог нашого майже тижневого перебування в Литві, в якому розповідав громадськості про нашу дипломатичну місію і неймовірно гарну балтійську країну.
Ця неймовірна подорож запам’ятається нам на все життя. Чим же так вразила нас Литва? Не дивно, що щирою гостинністю і доброзичливістю литовців, а також тим, як вони люблять і пишаються своєю батьківщиною. Це маленька затишна країна, де дух Європи відчувається скрізь: у чистоті на вулицях, порядку у громадських місцях, збереженні історичної спадщини і повазі до самих себе. Згадалися безсмертні слова І.П.Котляревського:
Де згода в сімействі, там мир і тишина,
Блаженні там люди, блаженна сторона.
Їх Бог благословляє, добро їм посилає
І з ними ввік живе, і щастя їм дає.
Литовці цінують і бережуть спокій і затишок, вони неймовірно щирий і привітний народ, тож до Литви хочеться повернутися знов і знов.
